Так одностайно заявили випускники Харківського пожежно-технічного училища 1976 року, які зібрались у стінах рідного навчального закладу 9-го вересня. І не тому, що одним із вихованців альма-матер є сьогоднішній ректор Національного університету цивільного захисту України генерал-лейтенант служби цивільного захисту Володимир Садковий, а досить уже примітним на визначних людей є саме цей випуск. Сьогодні у конференц-залі зібралися понад 35 випускників із Донецької, Полтавської, Чернігівської, Запорізької, Київської областей, Бєлгорода, Курська, Москви, АР Крим, м Севастополя, навіть Іспанії. Уродженець колишньої Азербайджанської РСР Вахід Агішев готувався до сьогоднішньої зустрічі за півроку. «Це – наша молодість, - визначає він контекст радісної події, - найкращі роки, коли пізнаються такі сталі людські чинники, як справжня чоловіча дружба, взаємодопомога, розуміння свого «я». Вахід Фоатйович пішов батьківською стежкою: від курсанта ХПТУ до заступника начальника штабу пожежогасіння УВПО МВС України в Донецькій області. Родина Агішєвих – справжня пожежна династія. Син Вахіда Агішева теж закінчив Академію пожежної безпеки України у 2003 році і працює на цей час головним інспектором держпожнагляду Ясиноватського району Донецької області.
Гості із Російської Федерації – Анатолій Козловський та Олександр Рудський пригадують, як були учасниками параду з нагоди 40-річчя Великої перемоги, що відбувся 9-го травня у Харкові на площі Свободи. Слід зазначити, що курсанти колишнього ХПТУ, а нині – Національного університету цивільного захисту України щороку брали і беруть участь у святкових парадах з нагоди Великої Перемоги. А оцінка проходження урочистим маршем головною площею міста Харкова була незмінною – «відмінно» та заохочення з боку керівництва міста.
Ветеран МВС України, в минулому – начальник СВПЧ-30 міста Краматорська, Віктор Нагорний на все життя запам’ятав, як був старшим кабінету профілактики будівництва, який на той час в училищі був зразково-показовим. І пам’ятає він свого колишнього наставника – Василя Михайловича Попова, який і викладав однойменну дисципліну.
«ХПТУ – кроки мого свідомого становлення як професіонала, так і справжнього чоловіка. – ділиться своїми спогадами колишній начальник протипожежної служби Генерального штабу Міноборони Російської Федерації Анатолій Корнієнко. – Основні навички майбутньої професії я набув саме тут. Особливо у моїй подальшій службовій діяльності знадобились знання з пожежної тактики, що на той час викладав полковник Сировий Володимир Васильович. Хоча за родом своєї діяльності у майбутньому я не тільки гасив пожежі, а й займався профілактикою».
Колишній випускник Григорій Озарян після закінчення ХПТУ за розподілом почав свою службову діяльність інспектором оргстройового відділу УПО МВС Армянської РСР. Пішов у відставку з посади заступника начальника пожежної частини. Про свої курсантські роки згадує із посмішкою. Пам’ятає, як заснув, заступивши в наряд на господарчому дворі ХПТУ. Отямився, почувши гучний голос начальника курсу. Ось тут трапилось непередбачуване: підвівшись, курсант Озарян відразу впав - набряклі ноги не слухались господаря. Довелось по-справжньому плазувати аж до начальства.
Полковник внутрішньої служби Олександр Дуб, колишній заступник начальника ОГПО міста Севастополя, теж ділиться своїми спогадами про навчання в ХПТУ. Тоді він був надзвичайно «поважною» людиною серед однокурсників: фізорг курсу мав право робити звільнення усім бажаючим. У свою чергу, товариші його ніколи не підводили, завжди вчасно повертались із звільнення, навіть колеги-азербайджанці.
Чемпіон Радянського Союзу з підйому штурмовою драбиною 1977 року, чемпіон-рекордсмен світу з підйому штурмовою драбиною 1985 року, у період з 1979 до 1986 року – член збірної команди СРСР з пожежно-прикладного спорту Леонід Костенко на пенсію вийшов з посади заступника начальника штабу Головного управління державної пожежної охорони МВС України міста Києва. «Справжнім наставником на все життя для мене був і залишається Володимир Григорович Палюх. – розповідає Леонід Григорович. - На той час він був начальником УПО в Харківській області. Це – учитель з великої букви, цілеспрямований, наполегливий і справедливий. Справжній «батько». Всі свої позитивні риси характеру він втілив у своїх вихованцях – колишньому ректорові Академії цивільного захисту України генерал-лейтенантові внутрішньої служби Володимирові Рососі та сьогоднішньому ректорові Національного університету цивільного захисту України генерал-лейтенантові служби цивільного захисту Володимирові Садковому. Про останнього, з яким мене звела доля у юнацькі роки, можу сказати: порядний, благодушний, завжди підставить своє плече, не боїться труднощів, а взагалі – простий і надійний чоловік».
Спогадів безліч…Непідробна радість і зацікавленість в очах колишніх випускників: все ж таки 35 років пройшло з моменту урочистого випуску молодих фахівців. А нові й нові подробиці курсантського життя виникають саме зараз при живому спілкуванні.
Ознайомились випускники із сучасною матеріально-технічною та навчальною базою університету, зустрілись із викладачами, мали змогу свій досвід передати молодому поколінню університету.
Зустрічі випускників – завжди приємна і хвилююча подія. Вони є славними традиціями, що поповнюють історичну скарбничку Національного університету цивільного захисту України.
Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ, фото – Ігоря Котова.
