Новини навчальних закладів
І ПОЛЕТІЛИ В НЕБО ГОЛУБИ –
ЯК ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ
У ДНІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ СТРАШНОЇ БІДИ…
9 липня 1986 року газета “Советский милиционер” надрукувала репортаж капітана міліції Н. Гелетка про черговий випуск молодих лейтенантів внутрішньої служби в Черкаському пожежно-технічному училищі. “...После торжественного марша их путь лежит в подразделения пожарной охраны нашей республики, Российской Федерации, других регионов страны. Ну, а те, кто сейчас на левом фланге, перейдут на правый, станут выпускным курсом. И ещё сегодня у курсантов и преподавателей, жителей всего города большое, волнующее событие. Здесь перед плацем, на котором проходят все торжественные события в жизни училища, где курсанты приносят клятву на верность Родине, будет стоять мемориальная стела, посвящённая героям-чернобыльцам, выпускникам этого учебного заведения лейтенантам В. Правику и В. Кибенку. Что бы ни делали теперь курсанты – от первого построения на плацу до принятия Присяги – они будут отныне сверять свои шаги, свои жизни с подвигом Владимира Правика и Виктора Кибенка, запечатлёнными в статуте пожарного, выносящего из пламени девочку, во фресках панно.
Говоря о подвиге пожарных Припяти, начальник училища полковник В.А. Лобода, сказал:
– Более серьезные последствия аварии на Чернобыльской АЭС можно было предотвратить только стойкостью, мужеством и героизмом. И пожарные, не колеблясь, вступили в бой, сражаясь из последних сил. Они понимали, как велик риск, сознавали, на что шли, оказавшись в самом пекле смертоносной радиации. Тяжкий им выпал жребий. Но за плечами у них были дети, жёны, матери, близкие, весь отчий край. Они защитили саму жизнь. Они были настоящими мужчинами, гражданами, людьми долга. Их подвиг – яркое свидетельство беззаветной преданности своему делу, Присяге на верность Родине. Их имена будут жить вечно в наших сердцах.
Застыли у монумента часовые. К нему направляются преподаватели, гости торжества. Право перерезать красную ленту на входе к памятнику предоставляется отцу Виктора Кибенка, ветерану пожарной охраны, майору в отставке Николаю Кузьмичу Кибенку.
Звучит команда: «Возложить к монументу гирлянду цветов!» Этого права удостоились отличники боевой и политической подготовки. Под звуки мелодии «Степом, степом…» шеренги лейтенантов подходят к стеле и возлагают к её основанию венки и букеты цветов. Потом сотни букетов к монументу возложили десятки гостей училища среди них родные и близкие Виктора Кибенка и Владимира Правика.
Снова над плацем бодрая маршевая музыка. Вдоль трибуны с преподавателями и гостями последний раз под знаменем училища проходят колонна за колонной выпускники. В чётком чеканном шаге, на строгих одухотворённых лицах выпускников – твёрдая решимость выполнить долг перед Родиной, умножить славу родного училища…»
Автор статті не помилився. Кожного ранку, а не тільки під час урочистостей, які проходять на плацу інституту, вихованці навчального закладу проходять повз створену руками своїх попередників стелу і віддають честь завмерлим у бронзі, вічно юним обличчям юнаків, що ступили за межу можливого і залишились у вічності, - Володимиру Правіку і Віктору Кібенку. На все життя западають в душу слова із балади Л. Ошаніна, викарбувані на стелі:
“… Цветы вплетает
Родина в венок
Вам, мальчики,
герои-лейтенанты,
Владимир Правик,
Виктор Кибенок…”
Двадцять років сплинули у вічність як одна мить. Училище вже давно стало інститутом, на сьогоднішній день – найвищого, 4-го рівня акредитації. Щороку в день 26 квітня до інституту стікається громадськість міста, і до стели Героям Чорнобиля, біля якої палає вічний вогонь, лягають квіти пам’яті. І щороку напередодні фатальної дати на базі навчального закладу проходять змагання з пожежно-прикладного спорту пам’яті Героїв Чорнобиля лейтенантів Володимира Правика і Віктора Кібенка, які вже давно офіційно отримали статус міжнародних і проводяться на Кубок України.
Лише серед тих, хто першими вступив у бій зі смертоносним атомом було 37 колишніх вихованців училища! Проте на сьогодні загальна кількість відомих в інституті прізвищ випускників, які в різний час брали участь в ліквідації наслідків тієї жахливої аварії, сягає аж 347! Час стирає не тільки імена, а й життєві літописи... 16 з них вже не має серед живих. Один за одним відходять у вічність солдати служби порятунку... “Зберегти у пам’яті наступних поколінь їх імена – є не просто необхідністю, а й святим обов’язком нинішнього колективу навчального закладу”, вважає, ректор інституту генерал-майор вн.сл. Микола Шкарабура. А тому до 20-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС в інституті вирішили реконструювати, оновити стелу “Героям Чорнобиля” і створити на її основі монумент. Наприкінці січня було створено робочу групу по виготовленню монументу, яку очолив проректор по роботі з персоналом полковник вн.сл. Сергій Сотник. Над проектом, який був обговорений в колективі навчального закладу, працювали заслужений художник України, київлянин Микола Білик, автор відомого київського пам’ятника княгині Ользі, та член національної спілки художників України, черкащанин Микола Теліженко.
Центральною фігурою стели є образ вибуху у формі вертикалі, що закінчується пташиним крилом. Посередині вертикалі горизонтально (дещо нагадуючи форму хреста) виділена бронзою чоловіча фігура. Бронза перекликається з бронзою погрудь Героїв Чорнобиля Володимира Правика та Віктора Кібенка та зі встановленим на даху монументу дзвоном. На правій і лівій стороні стели викарбувані імена випускників навчального закладу, що брали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. Поки що їх 347. Але достатньо місця, щоб викарбувати нові прізвища. Творці монументу припускають, що список може бути не повним. Адже, як правило, життя розкидає людей по всьому світу. Атож не виключено, що є ті випускники-ліквідатори аварії на ЧАЕС, про яких ще стане відомо. Монумент був споруджений за два місці виключно на кошти пожертв.
Відкривали його урочисто, з глибокою шаною до подвигу ліквідаторів, у присутності всього особового складу інституту, ветеранів пожежної охорони, випускників навчального закладу та чисельних гостей, серед яких були представники МНС, губернатор Черкаської області, представники громадськості міста та рятувальники з Німеччини.
Напередодні, в ніч з 25 на 26 квітня перед монументом за участю особового складу інституту та німецьких побратимів було проведено мітинг-реквієм пам’яті загиблих пожежників Чорнобиля. На встановленому екрані стрілка годинника лічила хвилини буття. В час, коли 20 років тому стався вибух на ЧАЕС, стрілка годинника зупинилася. Кадри хроніки, звуки дзвону, встановленого на монументі, віршовані рядки, що звучали з вуст членів художньої постановки на фоні хвилюючих мелодій, доторкнулися до серця кожного з присутніх глибоким сумом...
Наступного дня під час офіційного відкриття монументу звучало багато звернень з вуст високих гостей, учасників тих страшних подій та ректора навчального закладу генерал-майора вн.сл. Миколи Шкарабури (який теж брав участь в ліквідації наслідків аварії). Вручалися нагороди співробітникам навчального закладу, ліквідаторам аварії на ЧАЕС Анатолію Миколайовичу Панченку, Сергію Івановичу Баску, Миколі Олександровичу Дем’яненку, ветеранам навчального закладу та творцям монументу.
Як символ освітлення душ загиблих чорнобильців з рук курсанток інституту злетіли в небо птахи миру - голуби... З надією на те, що більше ніколи не торкнеться Україну подібне лихо....
Світлана Єренкова,
фото Сергія Федоренка
Ви можете переглянути новини за вибраний рік та місяць.
Виберіть одне з посилань для перегляду новин від кожного начального закладу окремо.