Ще древній оратор Публіцій зауважував: «Говоримо голосом, спілкуємося всім тілом». Психологам відомо, що тільки 20–40 % інформації передається з допомогою вербальних засобів вираження (близько 7 % – словами, 30 % – звуком, включаючи інтонацію голосу), інші 60–80 % – спілкування мовою міміки та жестів. Для тих, хто цю «іноземну мову» знає, будь-яка людина – відкрита книга. А вивчити її допоможе «практична інструкція» простудіювавши яку ми склали справжні портрети українських політиків.
Не вірю!
За версією Віктора Шапаря, надмірна жестикуляція політика – ознака занепокоєння й непевності. Якщо пошукати на українському владному Олімпі людину, котрій вона найбільшою мірою властива, то нею виявиться Віктор Ющенко. І хоч деякі психологи вважають його досить закритим для розуміння, публічні жести Віктора Андрійовича настільки красномовні, що повністю оголюють справжній підтекст його висловлювань. Поза нога на ногу, схрещені на грудях руки, погляд поверх окулярів – знаки закритості і внутрішньої незгоди. А часте прикривання рота рукою – відомий «сигнал» непевності людини і неправдивості. Про неправду говорять і інші мимовільні жести, що зустрічаються у більшості політиків: легкий дотик до носа, потирання пальцем повік, відтягування від шиї нібито тугого комірця сорочки. Природа цих рухів тіла пов’язана з почуттям хвилювання й сорому мовця. Ще один знак приховування щирих намірів – коли лікті опираються на стіл, а кисті – перед ротом. Якщо пальці рук зчеплені, то людина в більшості випадків хоче сховати свої негативні відчуття до співрозмовника або до того, що обговорюється. Чим вище при цьому руки, тим сильніше прояв негативного ставлення. Цей жест властивий і Вікторові Ющенку, і Вікторові Януковичу, і Юлії Тимошенко. І підборіддя можна підпирати по-різному: якщо голова опирається на стислі в кулаки пальці – це знак критичності.
Мимовільні рухи рук, що вказують на незгоду, неправду, лицемірство, – це потирання або почісування різних частин тіла (чола, вуха, щік, потилиці тощо). Ми могли їх спостерігати практично в кожного публічного політика, включаючи Юлію Тимошенко. А на початку політичної кар’єри Юлія Володимирівна мала звичку нібито відкидати з чола волосся, що заважає: психологи вбачають у цьому жесті знак занепокоєння. Взагалі Ю. В. Тимошенко, за спостереженнями психологів, – краща учениця консультантів з іміджу. Вона – майстер приховування емоцій, що, на думку психологів, зазвичай краще вдається жінкам, аніж чоловікам. Але й у дами з косою бувають неконтрольовані пози. Наприклад, знак негативного відношення до співрозмовника – нахил голови донизу (людина «набичується»). І схрещені щиколотки ніг, крім того, що це – посадка, рекомендована жінкам, може розцінюватися як стримування несхвального ставлення та самоконтроль, страх або схвильованість (загалом – негативний захисний стан).
Руки – союзники чи зрадники?
Демонстрація співрозмовникові своїх долонь – еталонна ознака відкритості й чесності людини, але політики використовують цей прийом за рекомендацією психологів, тож вирішуйте самі, кому варто вірити, а кому ні.
Характерний жест Ющенка – прикладати долоню до серця. Це дуже потужний древній інструмент впливу на підсвідомість: саме його інколи було досить, щоб у твою клятву повірили. Тому навіть якщо розумом ми все розуміємо й говоримо собі: «Я йому не вірю», жест однаково працює, відзначають психологи. Інший «фірмовий» жест Ющенка, прозваний у народі бухгалтерським закочуванням рукавів, означає, що час від часу він себе обсмикує й заново звикає до ролі. Крім того, людина в такий спосіб відволікає співрозмовника й виграє певний час на роздуми.
Звичка Тимошенко все робити всією долонею – жестикулювати, вітати, відзначати на столі розміри – говорить про акуратність та уважність. Коли вона розвертає руку долонею до співрозмовника або глядача, то ніби говорить: «Дивіться, у мене нічого немає! Я нічого не взяла» (але у харизматичних особистостей цей «поставлений» жест мало чого має спільного з правдою). Ще Юлія Володимирівна часто складає долоні одна до одної – це підсвідома експлуатація благаючого жесту. Він настільки милий, пояснюють психологи, що пом’якшує осуд: «Ну, винувата людина, але хто з нас не без гріха?». Не дивно, що серед її підлеглих є люди, настроєні проти неї, а серед опонентів – таких, хто щиро захоплюється цією жінкою.
В Арсенія Яценюка психологи помітили домінуючу рухливість правої руки й малу жестикуляцію лівою. Пояснюють це так. По-перше, ліву руку складніше контролювати, ніж правицю. А по-друге, саме лівий бік відповідає за жіночий, інтуїтивний початок у людині. Його, схоже, Яценюк соромиться й сковує, випинаючи натомість власну мужність. А ще Яценюк, як і Сергій Тігіпко, завжди воліє схопити щось у руку, якщо така можливість з’явиться. У такий спосіб люди шукають опору: авторучка в долоні Яценюка й Тігіпка – рятівна «соломинка», з якою політикам-початківцям стає більш комфортно.
У спікера Володимира Литвина руки не діють дуже рідко – це говорить про його напругу. Але всі жести й мова Володимира Литвина погоджені, завдяки чому політик справляє враження цілісної та впевненої в собі людини. Як і в Юлії Тимошенко, у нього напевно гарні вчителі: Володимир Михайлович не просто завчив рекомендований набір рухів, відзначають фахівці, а й розібрався у принципах мови жестів.
У Петра Симоненка є звичка: складати пальці в замок і вертіти ними. З одного боку, це спосіб показати співрозмовникові, що всі його слова пропускаються мимо вух, дають зрозуміти психологи. Але з іншого боку, це спосіб відчути себе впевненіше. Якщо замок розімкнеться, почнеться надмірна жестикуляція. А оскільки лідер комуністів міцно тримає долоні «взаперті», цей жест може свідчити про дуже серйозну витримку.
Дзеркало душі
Обличчя Петра Симоненка говорить про його рішучість. Він схильний доводити все до кінця, однак підсумок – не завжди той, на котрий сподівався. Цей політик не завжди мобільно реагує на зміни. І хоч він уміє прикрасити події, проте бачить їх у реальному світлі. До речі, особистісні дані, за фізіогномикою, в Петра Миколайовича виявилися одними з найкращих серед діючих українських політиків. Широкі обличчя та підборіддя означають упевненість у собі, мужність, чесність та прямоту. Якщо ви шукаєте співчуття, радять психологи, то звертайтеся до людини з великими сентиментальними очами й пов-ними яскравими губами. Людина з маленькими вічками й ротом-щілинкою вас навряд чи підтримає. Добрий знак – високе чоло, що означає тямущість, логічність, цілісність сприйняття. Власники високого чола (Симоненко, Яценюк, Тігіпко) – як правило, начитані інтелектуали, а тому завжди відчувають себе хазяями ситуації. Крім того, прямокутне чоло (як у Тігіпка) говорить про безстрасність і прагнення до розумової діяльності.
Фізичною характеристикою здатності до лідерства є широкий овал обличчя й не занадто далеко одне від одного розташовані очі. Широкі брови (Янукович, Симоненко) означають негіпнабельність, широке підборіддя – мужність, неаффективність (передбачуваність), ділову ефективність, широкий ніс (Віктор Янукович) – неімпульсивність, довірливість, глибоке перенісся (Янукович, Симоненко) – мужність, працьовитість, впалі щоки – емоційну зрілість, мужність, динамічну стійкість, а от гостре підборіддя й високі вилиці (Тимошенко) – виклик і схильність до авантюризму. Про Тимошенко можна довідатися по її міміці багато чого. Якщо губи виступають уперед, це вказує на імпульсивність. Скривлений на один бік рот говорить про скепсис або глузування. Крива посмішка – контрольована нервозність. Ямочки сміху – конфліктність, азарт і ризик. Коли людина у невідповідний момент погигикує, це говорить про напругу (як і прочищення горла покахикуванням). Якщо мова особливо гладка – людина збуджена. Дугоподібні брови Юлії Володимирівни означають емоційність, аффективність, а низько розташовані вуха – схильність до ідеалізації. Такі люди рідко сприймають світ і події реально. Ідеаліст відчуває необхідність допомогти людству рухатися в напрямку до ідеалу й часто перетворює це на свого роду професію. Він є шанувальником усього героїчного, може побачити ці якості в кому-небудь і піднести цю людину на п’єдестал, а потім гірко розчаруватися.
Віктор Шапарь зазначає, що всім лідерам, незважаючи на їх психологічні особливості, властиві дві загальних якості: вони рішучі й завзяті в досягненні мети. Але якщо, судячи з міміки, Юлія Володимирівна впевнено міркує про те, у що сама не дуже вірить, то досить одноманітні на публіці емоції Віктора Федоровича, наприклад, говорять про те, що він не грає ролей, а такі люди, як правило, добре розбираються у справі, за яку беруться, і рішення в них приймаються швидко. У цілому робота фахівців над мімікою Януковича, вважають психологи, – мінімальна. Він у більшості випадків говорить те, що насправді хоче сказати. Юлія Тимошенко ж володіє даром «запудрити мозки». Психологи бачать у ній не просто переконливого оратора – вона напевно, вважають, знайома з технікою гіпнозу. Цей її пильний погляд в очі співрозмовникові, на думку психологів, не є обов’язковою ознакою правоти. Є люди, які, говорячи відверту нісенітницю, прагнуть дивитися прямо в очі співрозмовникові, відзначає Віктор Шапарь. Ненатуральність такого погляду можна розпізнати, тому що він фіксований, безцеремонний і спрямований на щось за вашою спиною. У ході спілкування частіше дивляться в очі, коли слухають, а не коли говорять, уточнює Віктор Борисович, а прямий погляд в очі в момент промовляння монологу часто застосовують при навіюванні.
А як у них?
Казуси з неправильним тлумаченням жестів без урахування національних особливостей траплялися скільки завгодно. В якості негативного прикладу всесвітньо відомий психолог Аллан Піз приводить Джорджа Буша-молодшого. Коли той став президентом США, його першою офіційною поїздкою був переліт у Південну Америку. Спускаючись по трапу з літака, Буш посміхався, показуючи обома руками «козу» (стислий кулак із відстовбурченими вказівним пальцем і мізинцем), що у США означає «удачі!». Але в Бразилії у цього жесту зовсім інший зміст – «рогоносець, із твоєю дружиною спить кожен стрічний». Бразильці Буша гнівно освистали, що означало «так пішов ти...». Але у США люди свистять, коли їм щось дуже подобається, і Буш, задоволений, довго розкланювався...
А краще за всіх, на думку експертів, з мовою жестів дружив Білл Клінтон. Він беззастережно додержувався порад психологів і дотепер уважається найхаризматичнішим політичним діячем США за останні 50 років. Лівша від народження, Клінтон навчився жестикулювати правою рукою, що було зручніше для сприйняття публікою. А лівша Джордж Буш-молодший навідріз відмовився підкорятися іміджмейкерам. Зате його мова жестів уважається найприроднішою й найзрозумілішою для аудиторії (у фахівців це називається «як дитя»).
Особливого значення професії експерта з мови жестів уперше надав колишній американський президент Рональд Рейган (жестикулював грамотно – актор!). Він ніколи не міг зрозуміти, що ж насправді мають на увазі його радянські колеги, і просив психологів стежити за ходом зустрічей на вищому рівні.
Однак сьогоднішній президент США Барак Обама – менше здатний учень. Якщо верхньою частиною свого тіла він ще якось навчився керувати, то нижньою – ніяк. Його стегна й ноги, на думку фахівців, видають його щире ставлення до подій та людей. Наприклад, президент часто стоїть у позі, котра трактується як «дайте мені скоріше звідси піти».
Довідка «СК»
Шапарь Віктор Борисович – полковник, кандидат психологічних наук, доцент. Стаж роботи у вищих навчальних закладах – 20 років. Автор більше десятка книг із психології, серед яких – «Психодіагностика груп і колективів», «Психологія маніпулювання», «Психодіагностика відносин між батьками і дітьми», «Психологія релігійних сект», «Секрети комунікабельності», «Професійний гіпноз» та інші.
Це цікаво
Як вербальні мови відрізняються одна від одної залежно від типу культури, так і невербальна мова однієї нації відрізняється від невербальної мови іншої. Якби колишній український Президент Віктор Ющенко дозволив собі десь у країнах Азії так потиснути руку, як він це звичайно робить (накриває своєю долонею долоню іншої людини й притримує вільною рукою чуже передпліччя), це б могло бути розцінено як неповага та агресія. Не всі могли правильно зрозуміти й такий жест Віктора  Ющенка  під час помаранчевої революції, як V-подібний знак пальцями. У багатьох країнах цей знак означає цифру «2», а не перемогу. А може мати й образливе значення! Коли під час Другої світової війни Уїнстон Черчілль популяризував цей знак для позначення перемоги, його рука була повернена тильним боком до мовця. Якщо ж рука повернена долонею до мовця, то на батьківщині жесту в Англії він набуває образливого значення «заткнися».

Ірина Січнєва, газета «Слобідський край»